Матч за бронзові медалі. Чесно кажучи, для мене обидві ці команди повністю заслуговували грати у фіналі. Але цього разу фортуна обрала дисципліновану Іспанію та сміливу Аргентину. Це футбол — він буває жорстоким. Ця збірна Франції переживає особливий момент у своїй історії. Я б порівняв її з ерою Зідана на початку 2000-х. Таланти світового рівня на кожній позиції, лава запасних, укомплектована гравцями, за яких будь-яка національна збірна віддала б усе. Та й Англія за якістю гри нічим не поступається нікому на планеті. Дві команди, які заслуговують на те, щоб стильно завершити цей турнір і поїхати додому з медалями. Але в цьому й фішка футболу — потрібно грати до фінального свистка, а не лише до того, як заб'єш чи пропустиш. Не можна виходити на матч за третє місце з опущеною головою. Медаль Чемпіонату світу — це все одно медаль Чемпіонату світу. Тепер до подій на полі. У таких матчах, коли тиск фіналу вже позаду, команди часто відпускають гальма й грають у відкритий футбол. І тут я знову просто вболівальник. Подивіться, хто на полі — Мбаппе, Кейн, Олісе, Беллінгем, Дембеле. Це справжнє свято для кожного, хто любить атакувальний футбол. Я вболіватиму за голи, за сміливість, за красиві моменти, які ці хлопці вміють створювати. Мій вибір: обидві команди заб'ють і тотал більше 2.5.